ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ HIPEC ПРИ ЗАПУЩЕНОМУ СЕРОЗНОМУ РАКУ ЯЄЧНИКА ПІСЛЯ ПОВНОЇ ТА ОПТИМАЛЬНОЇ ЦИТОРЕДУКЦІЇ

Анотація

Стан питання: Рак яєчника (РЯ) — одна з найсерйозніших невирішених проблем онкогінекології. В Україні щорічно реєструється понад 3000 нових випадків захворювання, 24.6% хворих помирають протягом першого року після встановлення діагнозу. Це вказує на актуальність розробки нових і оптимізації існуючих програм лікування РЯ. Мета: Проаналізувати короткотермінові результати застосування гіпертермічної внутрішньоочеревинної хіміотерапії (HIPEC) у пацієнток з первинним (нерецидивним) розповсюдженим серозним РЯ у порівнянні зі стандартними циторедуктивними операціями (ЦРО) високого та середнього ступеня складності за шкалою SCS за наступними показниками: вплив на метаболізм, післяопераційні ускладнення, тривалість перебування у відділенні реанімації та стаціонарі, термін початку ад’ювантної поліхіміо­терапії. Матеріали та методи: Проаналізовано 35 випадків розповсюдженого серозного РЯ. Хворі лікувалися у відділенні онкогінекології Національного інституту раку з грудня 2018 р.до квітня 2020 р. Для оцінки обсягів хірургічних втручань була використана шкала оцінки складності хірургічної операції (SCS). HIPEC було проведено 20 пацієнткам (57.1%), а 15 пацієнткам (42.9%) було виконано стандартну ЦРО. Результати: На початку та в кінці процедури HIPEC було виявлено статистично значущу різницю (р < 0.05) у показниках кислотно-основного стану та температури тіла, що свідчить про зсув кислотно-основного стану та розвиток гіпертермії. Наприкінці 1-го дня післяопераційного періоду у пацієнток із групи HIPEC виявлено статистично значущі зміни (р < 0.05) за рН, показником кислотно-основного стану, температурою тіла, рівнями аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, що свідчить про розвиток метаболічного ацидозу та токсичного ураження печінки. Останнє є найчастішим ускладненням післяопераційного періоду і значно частіше (р < 0.05) виявляється після HIPEC у порівнянні зі стандартними ЦРО. Стандартна ад’ювантна хіміотерапія починалася в середньому через 31.9 ± 4.4 доби у групі HIPEC та через 18.6 ± 1.6 доби у групі без HIPEC (р < 0.05). Висновки: Отримані дані вказують на те, що HIPEC негативно впливає на обмін речовин та посилює тяжкість розладів, що розвиваються на етапі ЦРО. Несприятливі ефекти HIPEC, що розвинулися в кінці процедури, можуть персистувати до кінця першої доби після операції. Хоча вираженість метаболічного ацидозу зменшується в цей термін, ознаки гепатотоксичності зберігаються. Застосування HIPEC відтерміновує початок ад’ювантної поліхіміотерапії, що, ймовірно, пов’язано з більш тривалим періодом відновлення функцій органів та систем хворих, зокрема функції печінки. Можливість застосування HIPEC у лікуванні розповсюдженого серозного РЯ потребує подальших досліджень.