АКТИВНІСТЬ ОРНІТИНДЕКАРБОКСИЛАЗИ В ТКАНИНІ РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ
DOI:
https://doi.org/10.32471/exp-oncology.2312-8852.vol-43-no-1.16011Ключові слова:
рак передміхурової залози, шкала Глісона, простато-специфічний антиген, активність орнітиндекарбоксилази, біомаркери.Анотація
Рак передміхурової залози є найбільш поширеним солідним злоякісним новоутворенням у чоловіків. Його оцінюють за шкалою Глісона, а як біомаркер для діагностики застосовують визначення простато-специфічного антигену (ПСА). Разом з тим, як шкала Глісона, так і діагностика, що базується на визначенні ПСА, не є досконалими і мають певні обмеження. Вважають, що визначення активності орнітиндекарбоксилази (ОДК) може бути додатковим біомаркером для діагностики раку передміхурової залози або моніторингу ефективності лікування. Мета: Визначити зв’язок між активністю ОДК в тканині раку передміхурової залози та рівнем сироваткового ПСА з одного боку і показниками за шкалою Глісона та клінічною стадією, з іншого. Матеріали та методи: У дослідження були включені 29 хворих (віком від 48 до 79 років) з діагнозом раку передміхурової залози з різними показниками за шкалою Глісона (від 6 до 10) та різною клінічною стадією (від Т1 до Т4). Активність ОДК визначали в тканині раку передміхурової залози модифікованим спектрофотометричним методом. Результати: Хворих на рак передміхурової залози було розподілено на дві групи: з низьким (< 0.3) та високим (> 0.45) рівнем активності ОДК. У групі з низьким рівнем активності ОДК найвищі індивідуальні показники активності ОДК визначали у хворих із найнижчим показником за шкалою Глісона (= 6), у той час як у групі з високим рівнем активності ОДК найвищі індивідуальні показники активності ОДК визначали у хворих із найвищим показником за шкалою Глісона (= 9–10). У групі з високим рівнем активності ОДК (> 0.45) найвищі індивідуальні показники активності ОДК визначали у хворих з клінічними стадіями Т1 або Т4. Найвищі рівні сироваткового ПСА визначали у хворих з клінічними стадіями Т3–Т4, а також з найвищими показниками за шкалою Глісона. Висновки: Дані щодо активності ОДК у сполученні з рівнями сироваткового ПСА можуть застосовуватися як допоміжні показники для відстеження перебігу раку передміхурової залози під час лікування.
Посилання
Bray F, Ferlay J, Soerjomataram I, et al. Global cancer statistics 2018: GLOBOCAN estimates of incidence and mortality worldwide for 36 cancers in 185 countries. CA Cancer J Clin 2018; 68: 394–424.
CANCER TODAY. Data visualization tools for exploring the global cancer burden in 2020. https://gco.iarc.fr/today/data/factsheets/cancers/27-Prostate-fact-sheet.pdf.
Athanazio D, Gotto G, Shea-Budgell M, et al. Global Gleason grade groups in prostate cancer: concordance of biopsy and radical prostatectomy grades and predictors of upgrade and downgrade. Histopathology 2017; 70: 1098–106.
Dell’Oglio P, Suardi N, Boorjian SA, et al. Predicting survival of men with recurrent prostate cancer after radical prostatectomy. Eur J Cancer 2016; 54: 27–34.
TNM classification of malignant tumours. Eds. Brierley JD, Gospodarowicz MK, Wittekind C. Wiley-Blackwell, 2017, 272 p.
Gleason DF. Histologic grading of prostate cancer: a perspective. Hum Pathol 1992; 23: 273–9.
Miles B, Ittmann M, Wheeler T, et al. Moving beyond Gleason scoring. Arch Pathol Lab Med 2019; 143: 565–70.
Momma T, Hamblin MR, Wu HC, Hasan T. Photodynamic therapy of orthotopic prostate cancer with benzoporphyrin derivative: local control and distant metastasis. Cancer Res 1998; 58: 5425–31.
Schmid-Alliana A, Schmid-Antomarchi H, Al-Sahlanee R, et al. Understanding the progression of bone metastases to identify novel therapeutic targets. Int J Mol Sci 2018; 19: 148.
Carter HB, Pearson JD. Prostate-specific antigen testing for early diagnosis of prostate cancer: formulation of guidelines. Urology 1999; 54: 780–6.
Bussemakers MJG, Van Bokhoven A, Verhaegh GW, et al. Dd3: A new prostate-specific gene, highly overexpressed in prostate cancer. Cancer Res 1999; 59: 5975–9.
Tomlins SA, Day JR, Lonigro RJ, et al. Urine TMPRSS2: ERG plus PCA3 for individualized prostate cancer risk assessment. Eur Urol 2016; 70: 45–53.
Filella X, Giménez N. Evaluation of [-2] proPSA and Prostate Health Index (phi) for the detection of prostate cancer: a systematic review and meta-analysis. Clin Chem Lab Med 2013; 51: 729–39.
Ito K, Miyakubo M, Sekine Y, et al. Diagnostic significance of [-2] pro-PSA and prostate dimension-adjusted PSA-related indices in men with total PSA in the 2.0–10.0 ng/mL range. World J Urol 2013; 31: 305–11.
Mottet N, Bellmunt J, Bolla M, et al. EAU-ESTRO-SIOG guidelines on prostate cancer. Part 1: screening, diagnosis, and local treatment with curative intent. Eur Urol 2017; 71: 618–29.
Leyten GHJM, Hessels D, Smit FP, et al. Identification of a candidate gene panel for the early diagnosis of prostate cancer. Clin Cancer Res 2015; 21: 3061–70.
Henrique R, Jerónimo C. Molecular detection of prostate cancer: a role for GSTP1 hypermethylation. Eur Urol 2004; 46: 660–9.
Van Neste L, Herman JG, Otto G et al. The epigenetic promise for prostate cancer diagnosis. Prostate 2012; 72: 1248–61.
Woodson K, O’Reilly KJ, Hanson JC, et al. The usefulness of the detection of GSTP1 methylation in urine as a biomarker in the diagnosis of prostate cancer. J Urol 2008; 179: 508–12.
NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology, https://www.nccn.org/professionals/physician_gls/default.aspx.
Kattan MW, Zelefsky MJ, Kupelian PA, et al. Pretreatment nomogram for predicting the outcome of three-dimensional conformal radiotherapy in prostate cancer. J Clin Oncol 2000; 18: 3352–9.
Roehrborn CG. The utility of serum prostatic-specific antigen in the management of men with benign prostatic hyperplasia. Int J Impot Res 2008; 20: S19.
Barry MJ. Prostate-specific–antigen testing for early diagnosis of prostate cancer. N Engl J Med 2001; 344: 1373–7.
Pegg AE. Polyamine metabolism and its importance in neoplastic growth and as a target for chemotherapy. Cancer Res 1988; 48: 759–74.
Tabib A, Bachrach U. Role of polyamines in mediating malignant transformation and oncogene expression. Int J Biochem Cell Biol 1999; 31: 1289–95.
Shukla-Dave A, Castillo-Martin M, Chen M, et al. Ornithine decarboxylase is sufficient for prostate tumorigenesis via androgen receptor signaling. Am J Pathol 2016; 186: 3131–45.
Mohan RR, Challa A, Gupta S, et al. Overexpression of ornithine decarboxylase in prostate cancer and prostatic fluid in humans. Clin Cancer Res 1999; 5: 143–7.
Bettuzzi S, Davalli P, Astancolle S, et al. Tumor progression is accompanied by significant changes in the levels of expression of polyamine metabolism regulatory genes and clusterin (sulfated glycoprotein 2) in human prostate cancer specimens. Cancer Res 2000; 60: 28–34.
Rhodes DR, Barrette TR, Rubin MA, et al. Meta-analysis of microarrays: interstudy validation of gene expression profiles reveals pathway dysregulation in prostate cancer. Cancer Res 2002; 62: 4427–33.
Kaminski L, Torrino S, Dufies M, et al. PGC-1α inhibits polyamine synthesis to suppress prostate cancer aggressiveness. Cancer Res 2019; 79: 3268–80.
Beaven MA, Wilcox G, Terpstra GK. A microprocedure for the measurement of 14CO2 release from [14C] carboxyl-labeled amino acids. Anal Biochem 1978; 84: 638–41.
Luqman S, Masood N, Srivastava S, et al. A modified spectrophotometric and methodical approach to find novel inhibitors of ornithine decarboxylase enzyme: a path through the maze. Protoc Exch 2013; 10.
Adaptation Biology and Medicine: New Challenges. Eds. LM Popescu. AR Hargens, PK Singal. Narosa Publishing House, 2013. 522 p.
Statistical Distributions, 4th edition. Eds. C Forbes, M Evans, N Hastings B Peacock. John Wiley & Sons, 2010. 230 p.
Gilmour SK, Birchler M, Smith MK, et al. Effect of elevated levels of ornithine decarboxylase on cell cycle progression in skin. Cell Growth Differ Am Assoc Cancer Res 1999; 10: 739–48.
Young L, Salomon R, Au W, et al. Ornithine decarboxylase (ODC) expression pattern in human prostate tissues and ODC transgenic mice. J Histochem Cytochem 2006; 54: 223–9.
Shantz LM, Pegg AE. Translational regulation of ornithine decarboxylase and other enzymes of the polyamine pathway. Int J Biochem Cell Biol 1999; 31: 107–22.
Heller JS, Fong WF, Canellakis ES. Induction of a protein inhibitor to ornithine decarboxylase by the end products of its reaction. Proc Natl Acad Sci 1976; 73: 1858–62.
Hoshino Y, Terashima S, Teranishi Y, et al. Ornithine decarboxylase activity as a prognostic marker for colorectal cancer. Fukushima J Med Sci 2007; 53: 1–9.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Експериментальна онкологія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
