Летрозол подовжує виживаність без прогресування в постменопаузальних хворих на розповсюджений рак молочної залози при терапії пегільованим ліпосомальним доксорубіцином у комплексі з магнітотермією

Анотація

Стан питання. Резистентність розповсюдженого раку молочної залози (рРМз) до гормональної та хіміотерапії через гіперактивацію сигнального шляху PI3K внаслідок мутації гена PIK3CA становить серйозну проблему в лікуванні таких хворих. поєднане застосування пегільованого ліпосомального доксорубіцину (плД) з помірною магнітотермією (МТ) та летрозолом може покращати ефективність лікування. Мета роботи полягала у визначенні ефективності поєднаного застосування плД та МТ з летрозолом у постменопаузальних хворих на рРМз люмінального В підтипу з мутаціями у гені PIK3CA. Матеріали та методи. В дослідження включали постменопаузальних хворих на рРМз з прогресуванням хвороби після проведеної терапії із застосуванням інгібітору циклін-залежної кінази 4/6 з інгібітором ароматази або неоад’ювантної хіміотерапії за схемою AC-T. До групи 1 включили 20 хворих, які отримували плД + МТ (4 курси раз на 28 днів) та летрозол (перорально щодня впродовж 4 місяців). До групи 2 включили 20 хворих, які отримували ту ж терапію, що в групі 1, але без додавання летрозолу. У кожній групі було 10 хворих з мутованим PIK3СА та 10 хворих з геном дикого типу. Результати. при застосуванні плД + МТ у поєднанні з летрозолом виявлено покращання показників вижива- ності без прогресування (ВБп). Медіана ВБп у групі 1 складала 10,6 місяців (95% ДІ 7,4—11,9 місяців), а в групі 2 — 8,9 місяців (95% ДІ 6,1—9,7 місяців) (p = 0,005). Аналіз чутливості показав, що у хворих з PIK3CA дикого типу групи 1 медіана ВБп складала 10,1 місяців (95% ДI, 8,7—11,1 місяців) у порівнянні з 8,4 місяцями (95% ДI, 7,0—10,4 місяців) у групі 2 (p = 0,004). Висновки. схема плД з локальною МТ в поєднанні з летрозолом у по- стменопаузальних хворих на рРМз є більш ефективною, ніж без застосування летрозолу, незалежно від статусу гена PIK3CA.