ГІСТОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ТА ЕКСПРЕСІЯ РЕЦЕПТОРА ЛЕПТИНУ, РЕЦЕПТОРА ПРОЛАКТИНУ, ІЛ-6 ТА NF-кB У ЩУРІВ З ОЖИРІННЯМ

Анотація

Резюме. Стан питання: Надмірне споживання калорій може призвести до ожиріння, яке є основним фактором ризику, пов’язаним із хронічним субклінічним запаленням та багатьма типами раку. Воно може підвищувати сироваткові рівні лептину, пролактину, NF-κB та інтерлейкіну (ІЛ)-6, що беруть участь у проліферації, диференціації та виживанні клітин. Мета: Вивчити вплив ожиріння, спричиненого хронічною гіперкалорійною дієтою у щурів, на довгострокову експресію рецептора лептину (OB-R), рецептора пролактину (PRL-R), NF-κB та IЛ-6, а також зміни гістології у передміхуровій залозі щурів. Матеріали та методи: Починаючи з 21-го дня після народження, експериментальні самці отримували нормальну їжу або корм з додаванням збагаченої гіперкалорійної рідкої їжі. На 90-й день після народження (у віці 13 тиж) тварин евтаназували, після чого проводили гістологічне дослідження передміхурової залози (забарвлення гематоксиліном та еозином). Рівень рецепторів гормонів та маркерів запалення оцінювали за допомогою вестерн-блот аналізу. Результати: Гіперкалорійна дієта спричинила ожиріння (збільшення маси тіла на 32%). У передміхуровій залозі тварин з ожирінням спостерігалися анізоцитоз епітелію та стиснення інтерстиції. Також відмічали вищий вміст ліпідів, анізокаріоз, зміни ядерно-цитоплазматичного співвідношення та очевидна проплазія. Вимірювання вентральної частини передміхурової залози показали, що площа альвеол збільшилася, але висота епітелію та площа ядра зменшилися. У дорсолатеральній частині передміхурової залози спостерігалося лише зменшення площі ядра та наявність мононуклеарних клітин у просвіті. У тварин на гіперкалорійній дієті також виявлено тенденцію до підвищення експресії OB-R 130 кДа у вентральній частині передміхурової залози, але у них не спостерігалося жодних змін щодо PRL-R, NF-κB та IЛ-6. Висновок: Ожиріння, спричинене хронічним споживанням гіперкалорійної їжі, впливає на обидві ділянки передміхурової залози, але вентральна частина, можливо, є більш чутливою завдяки OB-R. Ми припускаємо, що потрібні більш тривалі періоди ожиріння, щоб змінити інші рецептори або молекулярні маркери запалення.